Олена Коміссарчик

«Війна змінює людей, але не забирає їхню здатність любити»

ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ'Ю :

ОЛЕНА КОМІССАРЧИК

Джерело фото : Науменко Тетяна

ПСИХОЛОГІЯ

26 червня 2026

127

СУСПІЛЬСТВО

Психотерапевтка, сексологиня та сімейна консультантка Олена Коміссарчик про психологічні наслідки війни, кризу стосунків, близькість і внутрішню стійкість українців

— Якщо на початку війни ми спостерігали мобілізацію внутрішніх ресурсів, то зараз усе частіше стикаємося з накопиченою втомою. Психіка людини не розрахована на тривале перебування в стані небезпеки. Багато людей навчилися функціонувати в нових умовах, працювати, будувати плани, виховувати дітей, але це не означає, що вони не переживають стрес.

Зараз часто зустрічаються емоційне виснаження, тривожність, відчуття безсилля, труднощі з концентрацією уваги. Люди говорять: «Я ніби живу, але не відчуваю радості». І це закономірна реакція на хронічний стрес.

— Безумовно. Але я б сказала, що війна не руйнує стосунки сама по собі. Вона підсилює те, що вже існувало між людьми.

Якщо в парі були довіра, підтримка та здатність до діалогу, часто ці якості ставали ще міцнішими. Якщо ж конфлікти накопичувалися роками, війна лише прискорила їхній вихід на поверхню.

Ми бачимо як історії розлучень, так і історії надзвичайного зближення. Все залежить від того, наскільки партнери готові чути одне одного і проходити складні періоди разом.

— Дуже багато звернень стосуються тривоги, втрати сенсів та адаптації до нової реальності. Люди запитують, як перестати жити в очікуванні поганих новин, як повернути собі мотивацію та відчуття контролю над власним життям.

Також значно зросла кількість запитів щодо стосунків. Війна змінила ролі в сім'ях, розділила людей між країнами та містами, створила нові виклики для партнерів. Те, що раніше можна було відкладати роками, зараз потребує вирішення тут і зараз.

Вже кілька років українці живуть в умовах повномасштабної війни. Як би ви охарактеризували психологічний стан суспільства сьогодні?

Які запити сьогодні найчастіше звучать у вашому кабінеті?

Чи можна сказати, що війна стала випробуванням для багатьох пар?

— У пар, які живуть разом, часто виникають труднощі через постійний стрес і відсутність особистого простору. Люди стають більш дратівливими, гостріше реагують на побутові конфлікти.

У парах на відстані інші виклики. З'являється дефіцит фізичної близькості, відчуття самотності, різний досвід проживання війни. Один партнер може перебувати в зоні бойових дій, а інший — у відносно безпечному місці. Це створює емоційну дистанцію, якщо про свої переживання не говорити відкрито.

Чим відрізняються проблеми пар, які живуть разом, від тих, хто був змушений розлучитися через війну?

— Найчастіше люди дивуються тому, наскільки сильно стрес впливає на сексуальність. Багато хто звертається зі скаргами на зниження сексуального бажання або труднощі з отриманням задоволення.

Це абсолютно природно. Коли нервова система постійно перебуває в режимі виживання, організм спрямовує ресурси на безпеку, а не на задоволення.

Однак є й інша тенденція. Для деяких людей близькість стає способом відновлення контакту з життям. Вони сильніше потребують тепла, обіймів, емоційної та фізичної близькості.

Як сексологиня, які зміни ви помічаєте у сфері сексуального життя людей?

— Так. Багато людей почали глибше замислюватися над тим, що для них означає близькість. Якщо раніше сексуальність часто сприймалася як щось другорядне, то зараз багато хто усвідомлює, наскільки вона пов'язана з емоційним благополуччям.

Люди почали більше цінувати моменти справжньої присутності, відверті розмови, тілесний контакт. Ми стали гостріше відчувати цінність людського зв'язку.

Чи змінилося ставлення людей до сексуальності під час війни?

— Надзвичайно актуальна. Багато людей живуть з думкою: «Ось закінчиться війна, тоді почну жити». Вони відкладають стосунки, розвиток, подорожі, професійні зміни, власні мрії.

Але проблема полягає в тому, що життя відбувається зараз. Ми не можемо поставити його на паузу до кращих часів.

Я не закликаю ігнорувати реальність чи робити вигляд, що нічого не відбувається. Але важливо пам'ятати: навіть у складних обставинах людина має право радіти, любити, будувати плани та шукати щастя.

Часто можна почути про синдром відкладеного життя. Наскільки ця проблема актуальна сьогодні?

— Почуття провини стало одним із символів воєнного часу. Люди відчувають провину за те, що перебувають у безпеці, заробляють гроші, подорожують, усміхаються або просто живуть звичайним життям.

Але дуже важливо розуміти: провина не допомагає ні вам, ні тим, хто зараз переживає складні обставини. Набагато корисніше направляти свої ресурси на підтримку близьких, волонтерство, професійний розвиток або турботу про власний психологічний стан.

Багато українців говорять про відчуття провини. Звідки воно береться?

— Молоде покоління стало набагато дорослішим. Багато молодих людей рано зіткнулися з питаннями втрати, відповідальності та невизначеності.

З одного боку, це прискорило психологічне дорослішання. З іншого — зросла потреба в психологічній підтримці, адже далеко не кожен має достатньо ресурсів, щоб самостійно впоратися з усім пережитим.

Чи змінилася молодь за ці роки?

— Найсильнішим фактором завжди залишаються стосунки. Не соціальні мережі, не мотиваційні цитати, а живі люди поруч.

Коли людина має підтримку, відчуває, що її чують і розуміють, вона значно легше переживає складні періоди.

Також важливо зберігати рутину, фізичну активність, турботу про здоров'я, обмежувати надмірне споживання тривожних новин і дозволяти собі відпочинок без почуття провини.

Що допомагає людям залишатися психологічно стійкими?

— Ми навчилися цінувати прості речі. Зустріч із близькими, спокійний вечір удома, можливість обійняти кохану людину сьогодні мають зовсім іншу вагу.

Мені здається, що багато людей відкрили для себе справжню цінність людських стосунків. Ми почали менше відкладати важливі слова та більше говорити про почуття.

Чого, на вашу думку, українці навчилися за цей час?

— Я хочу нагадати кожному: те, що вам складно, не означає, що з вами щось не так. Ви живете в надзвичайно непростий історичний період, і ваші емоції мають право на існування.

Не залишайтеся наодинці зі своїми переживаннями. Просити про допомогу — це прояв сили, а не слабкості.

І головне — не відкладайте життя. Навіть сьогодні знаходьте місце для любові, близькості, теплих зустрічей, мрій та планів. Саме це допомагає нам залишатися людьми і зберігати віру в майбутнє.

— психотерапевтка, сексологиня та сімейна консультантка. Працює з питаннями особистісного розвитку, криз у стосунках, сексуального здоров'я, подолання тривожності та адаптації до життєвих змін. Допомагає людям знаходити внутрішню опору та будувати здорові стосунки навіть у періоди високої невизначеності

Яке послання ви хотіли б залишити читачам?

Click "Block Editor" to enter the edit mode. Use layers, shapes and customize adaptability. Everything is in your hands.